Я ще так мало бачила цей світ,
Його вогні палали не для мене.
Ховала мрій ясних стрімкий політ
Моя цупка неволя незбагненна.
Але безповоротно щось змінилось,
Крізь браму сумніву в життя лягли дороги,
Як ти до мене лагідно схилилась,
Розбивши чуйністю мою тюрму тривоги.
Яке ж то щастя - дійсно знати, що жива!
Так легко йти, радіючи природно!
Я не боюсь вразливості сьогодні -
Мене зміцнили дорогі твої слова.
З тобою справжня в серці стала я,
До тебе лину в щирості безмежна!
Нам бути разом так беззастережно -
На двох одна в нас долі течія.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958458
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.09.2022
автор: Небо