З першим днем і першим уроком вас,наші школярики! Дай ,Боже,на добро!
Душа у вишиванці.
Війна...незамовкаючі сирени, касетна зброя...потрощене житло...попередження міського військовокомандуючого не заходити до школи у ці дні... Але ж...як же починати нове шкільне життя без школи! чекали ж...виглядали той вересень,як дорогого гостя, відшукуючи у вікні хоча б один якийсь знак від нього- жовтенький листочок, лелечий крик...яскраві чорнобривці....і тільки десь на сумних лелечих крилах жевріла надія...
І воно таки відбулось, наше 1 Вересня-2022!
Наш перший у житті урок у класі… перші несміливі кроки шкільним коридором. І перші дорослі вітання. І перші шкільні друзі… наші першоКласні однокласники, бо то є на все життя!
Перші… І перше слово, яке з ними склав з розсипаних літер… Склав і сам здивувався.. «Ми- українці!» Як же це просто насправді!
А Ви коли-небудь бачили таке, щоб діти отак ,одразу, у свої перші шкільні хвилинки? Бо це настільки просто, як дихати! Як жити… Ми- українці!
І у чарівній скриньці несподівано з’являються різнокольорові цукерки… А як зашарілась та дівчинка,яку ти пригостив ними! Як маківка… Вперше.
І кожен обрав ту справу,яка йому ближча до серця…А обирати було з чого! Яскраві книжечки, які у першому класі читали наші нові друзі-п’ятикласники. А хтось обрав лєго ,та з «шести цеглинок» (з усіх, для усього класу!) побудував фантастичну споруду! Для всіх.
А комусь дістався Мікроскоп.. із завмиранням розглядаємо по черзі…загадково!
- А мені б..отой…щоб зорі видко булоу небі…- трохи несміливо прошепотіло біляве дівча і усміхнулось …
А порадіти не забули? Всі разом, бо народилась нова шкільна родина. Наш 1-В клас. А обіруч –свої,наші!
І все, все у нас –Наше. Наше українське небо. Наші українські люди. Наші діти. Наша українська школа.
І перше, сказане у класі «Слава Україні!» . Не за програмою, а просто, від серця. Бо тато так сказав. А у відповідь одразу звідусюди покотилося впевнене, хоч і дитяче;»Героям слава! Слава нації! Смерть ворогам!» І… несподівано, усміхнеться тобі отой хлопчик,що поруч – друзі! Перші… А на серці-так сонячно-сонячно….хоч війна навкруги, хоч чути, як, десь зовсім поруч, триває запеклий бій. Запеклий…а знаєте, чому? Бо той,хто його почав- він воює =за-пекло=. А ми-за своє, справжнє, українське, вільне. За життя. Без ворогів. Без війни і смерті. За родину. За наше майбутнє. І Перемога- Наша! Одна на всіх.
Бо душа у вишиванці!
#КГ_114 #1_Вересня #НУШ #Україна_незламна #Непереможна_моя_Україна
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958449
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.09.2022
автор: Татьяна Прозорова ( Танюша Одинцова)