Ти знаєш, мабуть, так буває -
мені тебе не вистачає.
Мені тебе занадто мало.
Без тебе сонце не сідало
і рано-вранці не сходило,
а десь блудило....
Ти знаєш? Ні, мабуть, не знаєш...
Думками в просторі блукаєш,
летиш високо і далеко
у днів осінніх літню спеку.
Лети, юначе, та дивися
до моїх снів не обпечися.
Краще не снися...
Ти знаєш так, мабуть, буває...
Ще не заснула - вже світає,
не тліє, а горить-палає
й гарячим снігом замітає...
Та лиш душа - вона співає.
Чи не кохає?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958338
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.09.2022
автор: Ксенія Фуштор