А завтра осінь... Знову осінь.
І пунктуально, як завжди,
разом із вереснем приносить
до столу нашого плоди.
Червоні яблука, налиті
любов'ю літа і теплом,
смачні, солодкі, соковиті
дитинством пахнуть і добром.
А винограду стиглі грона
у руки просяться самі.
Калина, ген в садку, червона
вві сні всміхається зимі.
Горіхи падають додолу,
дурманить листя аромат.
А день спішить до видноколу,
не оглядаючись назад.
Що ж, завтра осінь... знову осінь.
А серпень залишив сліди -
цілунок у її волоссі
й коханням вилиті плоди.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958260
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.08.2022
автор: Ксенія Фуштор