Поезіє, моє кохання!
В моїй душі постійно ти –
Із вечора і аж до рання,
Із рання і до темноти.
Нехай, як ночі стала влада,
Давно я сном солодким сплю,
Мені сказати не завада,
Як сильно я тебе люблю,
Як сильно я тебе кохаю
Бездонним світлим почуттям.
Як жити я уже й не знаю
Без тебе цим земним життям,
Не знаю від того начала,
Як душу охопила ти
І враз її зачарувала
Сліпучим блиском красоти,
Її чарівною красою,
Мов зіллям дивовижних чар,
Аби завсіди із тобою
Сягав я аж до самих хмар;
Сягав я до самого неба,
Сягав до тої висоти,
Яка, як буде в тім потреба,
Сприяла, щоб я міг рости;
Рости і серцем, і душею,
В них сіючи ті почуття,
Які я ширив би землею
Впродовж всього свого життя;
Рости і розумом, думками,
Щоб сіяв я ідеї всі
У людськії серця вірша́ми
В прекрасній їхній всій красі.
Євген Ковальчук, 08. 09. 2019
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958245
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.08.2022
автор: Євген Ковальчук