В’язала доля перевеслом
Літа згорьовані мої:
За літом – осінь, зиму, весну –
То втішні смуги, то сумні.
За літом – осінь, зиму, весну –
То втішні смуги, то сумні.
Снопами в копи укладала
Набутий досвід, вміння, хист,
Сльозами рясно поливала,
Щоб копам дати сенс та зміст.
Сльозами рясно поливала,
Щоб копам дати сенс та зміст.
А потім щедро молотила,
Добротний взявши в руки ціп,
І просівала, і сушила
Зерно моїх життєвих літ.
І просівала, і сушила
Зерно моїх життєвих літ.
Лягло зерно моє на ниву,
Росте, його лиш доглядай.
Хотілось, звісно, щоб вродило,
Щоб був достойний урожай.
Хотілось, звісно, щоб вродило,
Щоб був достойний урожай.
Програш
В’язала доля перевеслом
Літа згорьовані мої...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958227
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.08.2022
автор: Анатолійович