Нам сни лоскоче ніч,
липнева, тиха…
Здається, змовкла й річ –
регоче лихо.
Наразі світ оглух
від Росогрому,
Де мав ходити плуг,
не йди без брому.
Прильоти – ніч і день –
зла косовиця…
Москва вбива людей –
земля кровиться.
Ракети б'ють вогнем –
все пожирають:
Дітей, тебе й мене.
За що ж караєш?
У селах і містах
руїни плачуть,
Країна – у хрестах.
Скрізь «Плине кача».
Ми загубили сни –
й зібрать – несила,
Та діждемо весни –
зустрінем сина.
Той скине камуфляж,
відставить берці…
«Вже звільнена земля!» –
всміхнеться серце.
28.08.2022.
Ганна Верес Демиденко.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958027
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.08.2022
автор: Ганна Верес