Ти ще не встиг
договорити звичайну фразу вітання,
коли я закохалася.
Перша думка: «[i]Так[/i] – вперше!»
Друга: «І так – [i]востаннє[/i]!..»
(Втім, так було щоразу…)
Ми сиділи десь на терасі
за столиком; час від часу
я відводила очі від
абсолютно незрозумілого зараз
слова «меню»
(дієслово?),
щоб глипнути вбік, на сонце,
бо воно здавалось мені
не таким сліпучим,
як твоє привітне обличчя…
Щоб приховати
гарячкове тремтіння рук,
я кинула ложку в горнятко
з кавою, вдаючи,
ніби розмішую цукор:
я просто тримала її в руці,
а вона скажено дзеленькала,
б’ючись об фаянсові стінки –
наче серце у грудях моїх!
Ти ще про щось говорив,
а я вже стрімко летіла
на невидимих крилах кохання,
обганяючи світло і час –
аж довелося вхопитись
за білий трикутник серветки
(про всяк випадок,
бо летіти на крилах кохання,
борсаючись у повітрі,
приборкуючи спідницю
та гублячи розум і туфлі,
гірше, ніж впасти з стільця, -
так вважають поважні люди);
ти ще уточнював щось
і записував номер
мого телефону,
який тобі диктували
мої губи, – а моє серце
гупало все гучніше!
Бо були ми з тобою не тут,
а далеко-далеко – в едемі
або десь на краю землі,
на незнаному третьому полюсі,
до якого одвічно спрямовані
пульсуючою любов’ю
намагнічені душі…
Ми з тобою ходили небом,
золотаві зривали зорі,
пірнали в глибини,
сіяли сміх,
зазирали у вічність,
смітили часом;
ми читали вірші,
ліпили сніжки,
спалахували,
згасали,
вмирали та воскресали,
розгадували сканворди
і таємниці світу,
малювали рожеві квіти,
слухали навіжене ячання чайок,
купували чайник,
сварилися,
дарували грішному тілу небесну ласку,
їли паску,
годували з рук
лінивих мегалодонів,
цілували доню,
ростили сина, –
я була твоя наречена,
коханка твоя, дружина.
…Ти подзвонив наступного ранку –
і я пропустила виклик
(твій та долі).
А потім, подумавши кілька секунд,
видалила твій номер.
Не сердься, любий!
Бо все, що лиш мало бути,
було минулим.
То все тахіони кохання,
то їхня провина
у тому,
що наше завтра –
вчорашня днина…
Не сердься, бо згасло сонце.
Лиш сон це!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958005
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.08.2022
автор: Світлана Себастіані