В твоїх очах є трунок бузини,
Хмільний, смолистий, від якого тану.
Немов мурчить і ніжиться світанок –
Й чомусь мурахи ходять вздовж спини.
Вони палають, ніби смолоскип,
Для мене маяками у тумані.
Тамую я, як можу, хвилювання –
Та голос мій по-зрадницьки охрип…
Ті очі – штормували рухи хвиль,
Несли вони сум’яттям хміль дурману.
В них тихо-тихо вигрівавсь світанок,
Та бузиновий спалах той травив…
Я бачу часто кольорові сни
Із юності вони? А чи – з омани?
Та тільки глянеш – заживають рани –
Чаклують очі трунком бузини…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957700
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.08.2022
автор: Білоозерянська Чайка