Якби-то хоч п’ять життів!..
Перше віддати малярству.
Була б з мене файна майстриня,
малювала б я зорі та квіти,
гори та полонини,
чисте ранкове сонце, –
файна була б майстриня!
Друге б я присвятила
музі поважній, Кліо,
і написала рівно
десять книжок премудрих.
У третьому склала б аж триста
пісень про любов і пристрасть.
У четвертому з ранку до ночі
творила б святі молитви…
В останньому, – о, в останньому,
мій коханий-справжній-єдиний,
я б тебе нарешті зустріла
і народила сина!..
А так я – наче дитина,
що побачила купу цяцьок –
і всі притуляє до серця,
а вони з рученят – та й на землю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957671
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.08.2022
автор: Світлана Себастіані