Ліворуч соняхи переглядаються
Праворуч берег тривожно дихає
Тобі не варто знову лякатись
Мені не варто знову вірити
Ти мариш всіх подолати, знаючи
Чого ти хочеш, як візьмеш владу
І будеш думати відчайдушно
Що ти не гідний, що ти - позаду
Позаду плесо чорніє вечором
І близько-близько вже подих часу
Спішать зірки, долаючи опір
Атлантових плеч і обрію хаосу
Я хочу вірити, що місто бачить
Мої змагання, невдалі спроби
Я хочу знати, що ти пробачиш
За стомлений розум й порожній погляд
Жовтіє зелень, сміються квіти
Ліворуч соняхи переглядаються
Краса невтомна і риторична
Завжди повторювана та буквальна
Я знов фантазії нервовий спалах
Ти - Валтасар. Ти - кат. Я - сповідь
Кричить в мені невдалий замах
В тобі киплять бажання Німрода
І як нам вижити, воєдино злитись?
І як нам бачити світ однаково?
Тернистий шлях веде до відповіді
Ступити крок - безумовна праця
Цей діалог сумнівного значення
Пульсує своїм відлунням в скронях
В твоїх-моїх, безсумнівно - наших
Праворуч берег, ліворуч - соняхи
13.09.20
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957584
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.08.2022
автор: Марта Різоль