Ми виживали в час руйнації
І вміли ми пліч о пліч стати.
І, щоб відбутися як нація,
Знов доведеться воювати.
Найкращу в світі землю маючи
І вміючи врожай збирати
Ми часто скаржачись та лаючись
Любили зраду розганяти.
Ми друзів ображали й ганили -
І, мов малі наївні діти -
Орду, що нас вбивала й ранила,
В обіймах прагнули зігріти.
Та бути вільними воліємо.
Нас вбити легше, ніж скорити.
Героями вмирати вміємо...
Чому ж не вміємо ми жити?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957577
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.08.2022
автор: Сергій Рівненський.