Осінній сум, мабуть, найкращий,
Даремно втрачені ті дні.
Я не забуду їх нізащо,
Тоді не знали їм ціни.
Ішли повільно нога в ногу,
В думках, що буде так завжди.
Та в цій протоптаній дорозі,
Десь зникли вже твої сліди.
Розкидав вітер мої мрії,
На хвильку в них хоч зазирнуть.
Та замість них - пусті надії,
Як іскра десь ще спалахнуть.
Чом не роздмухав, вітре, ватру,
Боявся крила підпалить?
Чи мало хисту було майстру,
Хотів усе це спопелить?
Думок летить вже ціла зграя,
Пора додому відпочить.
Край неба тихо догорає,
Минуле десь втекло за мить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957550
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.08.2022
автор: Н-А-Д-І-Я