У миловидних зелених Карпатах,
Злітає шовками тепленьке літо.
А осінь у своїх координатах,
Іде вишукано і розмаїто.
Ось уже притихли поважні гори,
Білосніжні хмари їх обіймають.
Літо й осінь ведуть переговори,
Порізно свої стежки прокладають.
Поміж синіх смерек й міцних ясенів,
Ведуть хороводи ці прудкі пташки.
Неповторний Дністер геть уже змалів,
Гірські риби ледь пускають бульбашки.
Туман окутав гори й полонини,
Та до наших мрій замаскував сліди.
І зволожив сріблясті павутини,
Його проженуть осінні холоди.
А моє серце горами блукає,
Шукає споріднену душу свою.
Серед розмаю її відшукає,
Кохання пізнає в зеленім гаю...
Нашому коханню там не зів’яти,
У своїх серцях будемо берегти.
І в сині гори, безмежні Карпати,
Лети моя душа, так легко лети.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957494
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.08.2022
автор: Віктор Варварич