у квартирі

В  цій  квартирі  вночі  із  підлоги  встають  Світи
визирають  з  дзеркал  і  збираються  тут  на  Сповідь,
щоб  усі  розібрати  свої  і  хрести,  і  мости,
а  на  кухню  з  сувоями  в  мантії  Доля  заходить.

І  сідає  за  стіл,  і  чекає  на  них,  поки  час
невблаганно  стікає  по  стінах,  відлічує  роки,
де  луна,  мов  з  платівки,  сумний  старомодний  романс,
а  безжалісна  пам’ять  не  має  ні  віку,  ні  строку.

І  заглядує  кожному  в  очі,  питає  щоразу
Про  мости  і  про  хрест,  і  як  довго  вдалося  нести.
Про  біду  і  про  радість,  обітниці,  мрії,  образи,  
І  зачитує  всі  ненаписані  ними  листи.

Кожен  сам  тут  один,  цілий  Шлях,  цілий  Світ.  І  слід
залишив  по  собі,  як  заповіді  на  скрижалях.
І  тримають  священну  тайну,  немов  заповіт,
Сонні  вікна  в  стареньких  білих  тонких  вуалях.

Виростають  до  стелі,  прозорі,  мов  тінь,  Світи,
нелюдського  такого,  величного  й  дивного  зросту
і  снують  по  постелі  руками,  щоб  знову  знайти
опівнічну  самотність,  як  здавна  покинутий  острів.

І  рахують  чашки,  заглядають  у  шафу  і  в  сон,
і  нечутними  кроками  міряють  давній  паркет,
тихо  струшують  пил,  витирають  у  ванній  плафон,
і  у  ніч  свою  мовчки  виходять  на  темний  
балкон.

І  крізь  дим  від  гіркої  цигарки  старий  інженер,
що  самотність  тримав  за  сусідку,  дружину  і  звичку:
“Почувайтесь,  як  вдома.  Я  тут  не  господар  тепер.
...ось  дощечки  в  кутку..  то  я  майстрував  поличку...”
.  
І  старий  Авраам  зі  шматочком  твердого  хлібу
на  балконі,  що  здавна  терпким  виноградом  обвитий,
Ледь  візьметься  рукою  за  гілку,  і  з  легкістю  ніби:
“Виноград  оживає.  А  значить,  ще  будемо  жити...”  .

Знову  сходяться  тихо  чужі  невідомі  Світи,
і  мовчать  про  своє,  і  читає  їм  вироки  Доля.
Може,  стане  той  час  і  мені  сюди  в  північ  прийти,  
але  поки  я  сплю.  І  приймаю  цей  спокій,  як  волю.  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957459
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.08.2022
автор: Vogneslava_Svarga