Коли журбі нема кінця,
а днина схожа на мегеру,
беру старого олівця
і аркуш чистого паперу,
та дослухаюся чогось
таємного у всласній скроні,
мов співу янголів, і ось
я вже в солодкому полоні.
Так починаються дива:
я чую рух в небесній сфері,
той рух народжує слова,
що оживають на папері.
Слова складаються в думки –
сумні, веселі і не дуже,
а ті – у вірші, як в струмки,
і серцю легше, любий друже…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957406
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.08.2022
автор: Palitra