відчинилося життя наче мальовничий
сад, де Каїн вбив Авеля
моя любов спить на узбіччі
де вітер розрізав гранули.
зрада як простір кохання це
ненаситна прага навмання
нудить повільне небо
відчувати ласки твоїх стегон
приємно, але мазохізм сильніше
впорюється в мої вени
рухаєшся бистріше
один в полі воїн
та що там, хто він
бодхі та крішна
викликають в мене кліше
музична еклектика
зваблює світла електрика
наче я бог
який просто тупо здох
відображення у дзеркалі
це щось накшталт супротиву
вночі сяйвами меркали
соціального рабства вілсилали еротику.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957392
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.08.2022
автор: Харрієт