Десь так глибоко (оком не видно)
Щось пекуче з'їдає і рве,
Розриває й регоче огидно,
Поглинаючи чисте й святе.
Воно звідкись узялось зненацька
І як на́пасть розмножилось вмить.
Його сутність - відьмацька, вар'ятська -
Прагне крові невинної. Мить
І вже лиється ріками горе
(Те, що треба. Це ситить його.)
Нескінченно-безкрає. І, хворе
Себе тішить і "бога" свого́.
Десь так глибоко - не осягнути -
Запеклися всі ті імена,
Яких права не маєм забути...
Яких більше між нами нема...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957391
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.08.2022
автор: Ксенія Фуштор