Ти зборИ у собі
Крапелини зневіри і страху.
І на літніх вітрах
Переправ понад світом чужим…
У промінні спадають
Усі тіні із нашого даху.
І зникають додолу,
Загортаючись пилом рудим.
Нам би бути собою
Й не звикати до образу інших…
І своє у собі пронести,
Пеленаючи страх .
Ти сьогодні такий…
І можливо, малий серед більших.
Та все ж будеш єдиним -
На землі й у далеких світах.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957260
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.08.2022
автор: Тетяна Луківська