І хтось же придумав в столицю присмикати хлам.
Обпалений, вбитий, дощенту насичений смертю.
Ще б ворога трупи насипали купою нам.
Так воїн не зробить, цей жест з філософії жертви.
Зіваки блукають, цікавість розгавила рот.
Тіла принесли свої в дар тухлим привидам мертвих.
Так іноді боляче: як так, мій гордий народ?
Наївність, вона має ціну, а зло хоче жерти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957191
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.08.2022
автор: Пісаренчиха