Давай забудем просто оті дні,
Талановито спалюючи строфи,
Про те, як опинялися на дні,
І відчували смутоки Голгофи,
Розкинувши долоні у кінці
На всі чотири сторони прожиті,
Твоя рука була в моїй руці,
Оце і є мої солодкі миті.
Та неосяжна склалася межа,
Між нами таке рідкісне затміння
І на прощання тягнеться душа,
Подарувати все своє проміння.
Але не йди, прошу, не полишай,
І я тобі не обіцяю легкість,
Ти руку мою з вірою тримай
І не злякає нас ніяка безвість!
Олександр Кармишев
20.08.2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957123
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.08.2022
автор: Oleksandr Karmyshev