Прогуркала гроза за видноколо,
Перéвеслом зв'язавши небо й поле.
Усміхнений, примружується обрій,
Мене цілує серпень: "Вечір добрий!"
У сплесках сонця й оплесках блакитних
Лелеки й ластівки на смугах злітних;
Гіркі калинові червлені брості
Й струнке кукурудзиння довгохвосте
В призахідних шафранних ореолах -
Немов святі. Вогніє видноколо,
Громи (чи вибух) підіймають обрій.
І все ж: "Ми з України! Вечір добрий!"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957076
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.08.2022
автор: Левиця