Посивів вже вечір...Вечоріє.
Відпочить старому вже пора.
Відпустив на волю усі мрії...
Із-за хмари нічка вигляда.
Посміхнулась, ніби ненароком,
Позіхнула, може, раз чи два.
Вечір обійшла спокійним кроком,
Із зірок корону одягла.
Подивилась в річку, чи пасує?
Місяць задививсь: Як краса!
І кого вона не зачарує,
Посвітліли навіть небеса?
Місяць милувався лиш хвилинку,
Та у річку комусь кинув стрічку.
Нічка не чекала цього вчинку,
Прийняла зневагу, як колючку...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956990
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.08.2022
автор: Н-А-Д-І-Я