1 7 7 ШЕКСПІР------А. ХАЙТЛІНА

1  7  7        Шекспір.

"Зв'язок  часів  розпався",  -  Шекспір  сказав.
"Зв'язок  з  Херсоном  зникнув",  -  знайома  пише.
Чи  хворий  сон  усіх  нас  в  полон  узяв
У  світі  цім,  де  вдосталь  харчів  і  тиші?

Де  курить  знов  дідусь-ветеран  табак,
Він,  кажуть,  льотчик-спи́тувач  був  на  славу,
Із  цілих  де  осель  в  надвечір'я  всяк
Красивий  люд  іде  на  нову  виставу.

Де  в  теплий  вечір  в  полі  ганяють  м'яч
Щасливі  діти  -  по́при  кросовки  стерті,
Де  в  Драмтеатрі  тільки  на  сцені  плач,
В  антракті  -  сміх,  фойє,  лимонад  в  буфеті.

Де  мати  зве  з  майданчику  -  "Все,  вже  йди!",
Як  тільки  захід  обрію  ледь  торкнувся,
Не  так,  як  нині,  зранку  рося́ть  слізьми,
Як  мінімум  оті,  хто  зумів  проснутись.

Скоріше,  лікарю,  не́міч  цю  спини,
Неси  нам  ліки,  приймем  по  сотні  ложок,
Не  може  бути  більше  страждань  війни,
Ми  вчили  всі  ж    історію.  Ні,  не  може!

Зв'язок  розпавсь  і  скайп,  есемески  зніс,
А  подруга  щоночі  все  пише  мамі...
Шекспіре,  вишли  в  поміч  Бірнамський  ліс,
Як  Бог  не  затулив  небокрай  руками.

Хай  ліки,  мов  полин,  гіркі  -  дідько  б  з  ним,
Авжеш  ми  вип'ємо  їх  усіх  нівроку.
Нехай  ми  спим,  будь  ласка,  нехай  ми  спим,      
Та  ми  не  спим,    приблизно  уже  півроку...

Авторка  Alja  Khajtlina
Переклад  Yurii  Shybynskyi
ОРИГІНАЛ
Alja  Khajtlina
Сто  семьдесят  шестой  день:  шекспир
"Распалась  связь  времен",  -  говорит  Шекспир.  
"Пропала  связь  с  Херсоном",  -  подруга  пишет.  
А  может  быть  мы  болеем  и  просто  спим
В  том  мире,  где  всем  хватает  тепла  и  пищи?  
Где  курит  в  подъезде  дедушка-ветеран,  
И  он  же  лётчик.  Кажется,  испытатель.  
Где  целые  все  дома,  и  по  вечерам  
Красивые  люди  идут  посмотреть  спектакль.  
Где  тёплым  вечером  в  поле  гоняют  мяч
Обычные  дети  счастливее  всех  на  свете.  
Где  в  драмтеатре  только  на  сцене  плач,  
В  антрактах  смех  в  фойе,  лимонад  в  буфете.
Где  мать  кричит  на  площадке:  "Пора,  слезай",  
Едва  закат  горизонта  решил  коснуться.  
Не  как  сейчас  -  просыпаться  всегда  в  слезах,
Как  минимум,  тем,  кому  повезло  проснуться.
Скорей,  врача.  Мы  все  тяжело  больны.  
Несите  лекарство,  мы  примем  по  сотне  ложек.  
Не  может  быть  больше  в  мире  такой  войны.  
Мы  все  учили  историю.  Нет,  не  может.  
Распалась  связь.  Ни  скайпа,  ни  смс.
Подруга  не  спит  ночами,  всё  пишет  маме.
Шекспир,  пришли  нам  в  помощь  Бирнамский  лес,
Раз  бог  не  может  небо  закрыть  руками.
Пускай  лекарство  горькое,  чёрт  бы  с  ним.  
Мы  выпьем  всё,  до  капельки,  непременно.  
Пускай  мы  спим,  пожалуйста,  пусть  мы  спим.
Но  мы  не  спим.  Полгода  уже  примерно.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956945
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.08.2022
автор: Юрій Шибинський