Поселилась незнайомка
У покоях мого дому, де не ладять з головою,
Божевільна, наче птах,
Запирає на ніч двері вкритим пір’ям рук крилом.
У постелі лабіринти
Зманить небозвід над домом і напустить в нього хмар.
То покличе мандрувати у жахаючих кімнатах,
Де розгулюють померлі,
То в уявні океани чоловікових палат.
Той, хто нею володіє.
Здатен, як манливе світло, проникати через стіни.
Одержима небесами.
Чи гуляє серед бруду, чи засне в тісній канаві,
Скрізь вона, як мрія, вільна,
Оросили мої сльози божевільну сцену мандрів.
Її руки дивним світлом променяться неперервно,
Я, дивуюся, як вперше,
Що спалахують від нього і горять на небі зорі.
[i]Цей вірш – гімн шлюбу, написаний у квітні 1941 року після одруження з Кейтлін. Жінка-птах - постійний символічний образ всеохоплюючої Любові. Слово Asylum перекладається не тільки як божевільня, але й як пристанище, прихисток.
[/i]
[b]Thomas Dylan LOVE IN THE ASYLUM[/b]
A stranger has come
To share my room in the house not right in the head,
A girl mad as birds
Bolting the night of the door with her arm her plume.
Strait in the mazed bed
She deludes the heaven-proof house with entering clouds
Yet she deludes with walking the nightmarish room,
At large as the dead,
Or rides the imagined oceans of the male wards.
She has come possessed
Who admits the delusive light through the bouncing wall,
Possessed by the skies
She sleeps in the narrow trough yet she walks the dust
Yet raves at her will
On the madhouse boards worn thin by my walking tears.
And taken by light in her arms at long and dear last
I may without fail
Suffer the first vision that set fire to the stars.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956763
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.08.2022
автор: Зоя Бідило