Ось знову ведуся на ласий солодкий погляд.
Як крижі коня, оглядаєш мої принади.
Приємно до біса. Диявол регоче поряд.
Гормони запінили кров. Всі нейрони з вати.
Безсонням просякнуті ночі, в бажаннях хтивих.
Забити знетямлено час на рефлекси тілу?
Реальність сховалась в фантазій рожевих зливах.
Чекаю, як істини, грому речитативу.
Він буде як обух, як вирок, невідворотність.
Не можна ж себе виливати до дна назовні.
Поставити крапку не важко. Скінчити повість.
Холодна і мудра чекаю на згляд гріховний.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956673
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.08.2022
автор: Пісаренчиха