Знімілі уста вже ніколи не скажуть тобі, як колись ще хотіли кричати про небо.
Як ще мріяли тихо промовити щось, і забути про ту божевільну потребу
Розгинати й згинати в суглобах слова, щоб тебе розуміли чи просто почули.
Бо колись, хтось створив їх такими. Дарма. Краще б небо про них взагалі забуло.
Краще б ті і не знали, що є інший світ, у якому ці літери мають звучання.
Їм було б не так боляче жити тоді, наодинці з правдивим та вірним мовчанням.
Для книжки "Пташко, чому ти сьогодні мовчиш?"
[url=""]https://booknet.com/uk/book/ptashko-chomu-ti-sogodn-movchish-b398970[/url]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956463
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.08.2022
автор: Чорнильна