Не дивлюся в годинник.
Дозволю собі цю розкіш.
Їсть туман горизонт
І не має потреби йти.
Вчора змій гнав вітрильник.
Розхристана і босоніж,
У амбіцій сезон
Рвала душу задля мети.
Все дозріє в свій термін.
Насилля ж підріже жили.
Роби все як завжди
В міру сил. Не горни за край.
І вогонь, що ледь жеврів,
Розродиться сяйвом білим.
Час підійде. Зажди
І займеться серпанком рай.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956368
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.08.2022
автор: Пісаренчиха