«Зимовії кургани»
Дивись на мене, не відводь очей.
Побачу я у них зимовії кургани.
Холодніших за сотню лютневих січей.
Десь щастя заблукало поміж нами...
Не може бути щастя та без волі,
Без сильної надії та міцній любові,
Без прояву себе крізь терни долі,
Без дотику до серця мимоволі.
Чи можна свою волю приховати?
Чи можна стати в ряд усі як той один?
То краще гідність тим рабам віддати,
Що посмішкою брешуть, у лиці без змін.
Чи залишатися, чи йти...
Не кожен в змозі відповідь давати,
Але чи зможемо ми себе віднайти,
Щоб хоч один акорд по-своєму зіграти...?
Дивись на мене, не відводь очей.
Побачу я у них зимовії кургани.
Настане мить – розтануть і вони,
Рікою розтечеться...світло між світами...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956202
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.08.2022
автор: Знахар