Весь світ театр, а ми – лише статисти.
Тому я і не пхаюся в артисти.
Зашкалює абсурд! Не те що грати –
втомився, друзі, я спостерігати
за дійством, що кінця йому не видно.
Трагедія? Жахливо. Фарс? Огидно.
Містерії, турніри та концерти
наскучили. Проспати б все життя –
без сновидінь!.. А далі тупо вмерти
і знов лягти – під ковдру небуття.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956198
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.08.2022
автор: Світлана Себастіані