І колись ми усі будем вдома,
У обіймах своїх найдорожчих,
І зникне душевна утома,
Від звуків нічних і тривожних.
Ми спокійно поглянемо в небо,
І не здригнемось від грому,
Бо нічого нам більше не треба,
Ніж бути в безпеці, удома.
І зайдемо до лісу зеленого,
Де ховалися міни підступні,
Степами безмежними й вільними
Позбавляючись нашої люті.
Попливемо морями безкрайніми,
Пройдемося полями квітучими,
І, дай Боже, нам бути останніми,
Хто застав цю війну неминучу.
Ну а поки боротися треба щосил,
І радіти новому світанку,
І тобі, і мені дуже треба, повір
Неодмінно прокинутись зранку.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955945
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.08.2022
автор: Вільна і сильна