На столі акуратно папери лежали.
Олівці , авторучки в стакані стирчать.
На полицях альбоми-в історію двері,
Де усі молоді і веселі стоять.
А у рамках дипломи , як плата за радість,
Бо нічого такого більш не заробив.
Все віддав для театру , а залишив на старість
Крики БРАВО у снах, які так полюбив.
Я тепер розумію , ми артисти до віку.
Не буває колишніш артистів повір.
І якщо ти зіграв навіть роль не велику.
З Мельпоменою ти , підписав договір.
Слово гра у театрі звучить так ласкаво,
Бо зазвичай , ми душу вкладаєм свою.
Глядачеві для того , щоб було цікаво,
Я спочатку зажеврію , потім згорю.
Ми на сцені театру не працювали,
Ми творили в виставах , вживалися в роль.
Енергетику твору у себе впитали,
Зараз дурень виходить , а взавтра -король.
Ніби все проминуло , знесла хвиля часу
І на берег -життя , знову гладь на піску ,
А у дзеркалі хтось тобі корчить гримасу,
Бо театр у нас має душу людську.
9.02.2022р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955926
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.08.2022
автор: Степан Олександр