Кохання мчить, летить до нас стрілою,
влучає в серце, і воно
як лист осиковий тремтить.
Кохання це одна душа, це ми з тобою,
а те, що не живе, то відгорить..
Я пригощу тебе весною,
та поведу в квітучий сад.
Де яблунь цвіт, де річка в'ється під вербою,
де від кохання аромат...
А далі - літо, дикі трави, роси...
Та, як колись, хрущі над вишнями гудуть...
Вплітають ночі зорі в коси,
щомиті ніжні поцілунки ждуть...
І осінь теж чекає нас в обійми,
алеї в золотавих ковдрах, променад...
Я поведу тебе з собою,
до стиглих сонячних Карпат.
А зиму ми зустрінем вдома, я і ти...
Від снігу й холоду кипить узвар,
від щирих почуттів лиш насолода, а не втома.
А час все мчить, але ж потрібно берегти кохання мить ,
і разом як вогонь нести.
2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955864
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.08.2022
автор: Каа3003