Летіла планета у космос відкритий.
Мільярди років пролетіли , як день.
Один бік від сонця завжди був зігрітий
І місяць навколо співав їй пісень.
Вона вже й забула , куди шлях тримає.
Летить по спіралі в Молочнім шляху.
Їй сумно самій , мало хто залітає,
Соромляться бач вони свого страху.
Бо чутка пішла , що планета заразна.
На ній , бачиш ,люди якісь завелись.
А в них золота лихоманка , алмазна
І поміж собою всі перегризлись.
Планета хотіла не раз їх позбутись.
Водою змивала , палила вогнем,
Так боляче було , прям не доторкнутись,
Але все даремно , тож разом живем.
В останні часи навіть стало приємно,
Вогні у ночі прямо в космос видать.
Якісь апарати малі і великі,
Навколо орбіти ширяють , летять.
І звук рок н ролу лунає з планети,
Галактика вся пританцьовує в такт.
Назад повертають яскраві комети .
І мріють , щоб люди пішли на контакт.
7.08.2022р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955702
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.08.2022
автор: Степан Олександр