Ти моя примара нежива.
Крокуєш зовсім тихо, обережно.
Тебе у інших бачу я щодня,
Коли люблю й ненавиджу безмежно...
Ти моя примара уночі,
Як сни, здається, зовсім невагомі.
Можливо, зорі мають ті ключі
Від "нена́висті" чи справжньої "любові"?..
Ти моя примара. Але як?
Живеш собі у світі непомітно.
Дай мені надію чи то знак,
Що ще зустрінеш поглядом привітно...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955679
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.08.2022
автор: Тетяна Білогай