Горить наш хліб! Вже поле – попелище.
(Навмисно палять ниви москалі) .
Горить наш хліб! Багатство найцінніше
Лежить як сірий саван на землі.
Під час війни засіяли це поле.
Все ж, сподівались: буде урожай...
Горить наш хліб! І серце плаче кров'ю:
Коли ж війні підступній буде край?!
Горить наш хліб! Так боляче дивитись,
Як наші люди боряться з вогнем.
І уві сні такому не наснитись...
Щоб ти, москалю, сам згорів живцем!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955572
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.08.2022
автор: Денисова Елена