Я помандрую у сині гори,
Вип'ю ковток цілющої води.
Обійму неосяжні простори,
Залишу на горі свої сліди.
А повітря чисте, особливе
Та наповнює груди аромат.
Моє дитинство було щасливе,
Посеред оксамитових Карпат.
І тут не має цих клятих тривог,
Що так тривожать серденько моє.
А природу упорядкував Бог,
Тут все миле і до болю своє...
А земля спиває сріблі роси
Ведуть свої хороводи пташки.
Милують нас зелені покоси,
І неначе змійки в'ються стежки.
А густі трави пахнуть духмяно,
Дозріває у полі урожай.
І палає ватра полум'яно,
Звабливо кличе весняний розмай.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955543
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.08.2022
автор: Віктор Варварич