коли дивишся на людину,
і вона є для тебе скеля
чи гора, що вершиною в хмари,
величава така і горда,
запишавшись своїм величчям
споглядає на тебе зверху,
опускаючи до підніжжя погляд
вкрай випадково й нечасто,
твою цінність не помічає,
не цінує, бо ти мізерно
виглядаєш (вона так дума),
адже відстань між вас велика -
не роздивишся без бажання...
та бувають в природі сили,
які рушать у часі й гори....
і камінням із п'єдесталу
тоді котиться та величність...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955496
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.08.2022
автор: Tanita N