Літній вечір. У кімнаті штучний морок.
Та не дихається щось на повні груди.
На подвір'ї, на осонні, майже сорок -
почуваюсь паляницею у грубі.
От якби-то Божим даром з неба злива -
розцвіли б мої сонети, наче квіти!..
Все одно я, літо-літечко, щаслива,
бо люблю тебе, як люблять тільки діти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955480
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.08.2022
автор: Світлана Себастіані