Вона палила, вона палала
і божеволіла від розпуки,
бо їй дрібнички не вистачало,
бо їй дурнички не вистачало –
віддати серце у добрі руки.
Моє кохання!.. Крило! Вітрило!
Душа втомилася бути м’ясом
(всі інші бачили тільки тіло –
німе, покірне, знадливе тіло), –
о, не всміхайся так хижо, ласо!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955383
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.08.2022
автор: Світлана Себастіані