Вітри веселі по краю ночі
Здували з неба пилок галактик.
Мені дістався якийсь шматочок,
Мабуть, від зірки маленький клаптик.
І Місяць плавав немов в чорнилі,
І падав пилок на нічну алею.
Хмарки чиплялись за гострі шпилі,
Щоби пірнути в потік Морфея.
Передчуваючи сни та казки,
Ловлю привіт зірки чи планети.
Час став густішим, повільним, в'язким,
Мабуть, ховає від нас секрети.
А хуртовина з пилку кружляла
І нас ловила в чарівне коло.
Ми тут бували, ми тут кохали,
Зустрівшись точно не випадково.
Пилок зірковий ніяк не тане -
Блищить веселкою на долоні.
Щось відбувається зараз з нами -
Ми у кохання тепер в полоні...
4.08.22
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955361
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.08.2022
автор: Наталі Рибальська