Прошумів над полем вітерець грайливий,
Обірвав, розсипав з квітів пелюстки.
А обабіч поля коник норовливий
Поїдає смачно росяні листки.
У маленькій річці, що побіля мосту,
Качечки збовтали водну каламуть,
Жабеняток ловлять крихітного зросту.
Ластівки в польоті човником снують.
Раптом пронеслася з гуркотом ракета
І на поле впала вогняна стріла.
Розкидає всюди смерть свої тенета,
Палить, ненаситна, все живе дотла.
Знищили природу злі російські свині.
Не впізнати поле: скрізь горять жита.
Вижити у пеклі неможливо нині.
Гине українська земленька свята.
Вітер хмари гонить, а внизу чорніє
Випалене поле, урвище без дна.
Вітер виє, тужить так, що серце мліє.
В Україні-неньці точиться війна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955353
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.08.2022
автор: Leskiv