Самотні постаті... Невинні витвори...
Назовні просяться емоцій витини,
Вся сіль із гордістю, душа стривожена.
Самотність... молодість з травою скошена.
Самотні, віддані та щирі досуха.
Закрила двері вже мовчання посуха,
Забились, граючись, у сірі сутінки -
Тривожність мається й надія, буцімто...
Самотні постаті - примари з досвідом.
Достатньо попелу, достатньо осаду,
Розмов достатньо безґлуздих, осуду,
Чимдалі більше скалок із посуду.
Самотні постаті... Невинні витвори...
Назовні просяться емоцій витини,
Вся сіль із гордістю, душа стривожена.
Самотність... молодість з травою скошена.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955211
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.08.2022
автор: Володимир Науменко