Коли мені хочеться плакати, я згадую твоє обличчя,
Коли мені боляче в серці, я просто з тобою в думках,
Я знаю, що кожному з нас посмішка все ж більше личить,
Але її всяко знімають, карбуючи смуток в очах.
Коли мені хочеться впасти, я крила собі всяк лікую,
Для них мені тільки потрібно голосу твого хоч мить,
Я в серці ним для майбутнього мрій так багато малюю,
Маючи краплю надії ,що судилося їх нам здійснить.
Коли мені сенсу є мало, я сотні причин тут шукаю,
Для того щоб далі триматися і уперед сильно йти,
Одна з тих причин то найбільша, просто тебе я кохаю,
Тому і нема права здатися, а вірно цю долю нести.
Коли мені хочеться плакати, я змушую якось всміхатися,
Коли мені дуже самотньо, ти приходиш у частку душі,
Я вірю, що нашими долями перестануть нарешті гратися,
І знову я зможу писати не тільки про смуток вірші.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955174
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.08.2022
автор: Вікторія Павлюк