Розриває небо лютою грозою..,
Ніби сам диявол батогами б'є.
Вітром гне тополю, без жалю до болю..,
Вітром гне тополю... Та вона встає.
Що йому та крона ? Обриває віти...
Спалах блискавиці жаху додає.
Вітер гне тополю,( їй би жити й жити),
Вітер гне тополю.., та вона встає.
Витримай, рідненька. Ти, як те знамення.
Хоча й без знамення дух у нас кріпкий.
Не чекай, вороже, спасу чи прощення,
Утікай, вороже, доки ще живий.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955060
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.08.2022
автор: A.Kar-Te