Все закутала сива роса,
Вечір свіжістю вогкою дихав.
Зореоким шатром – небеса,
Тож здалось, на землі нема лиха.
Уляглась ніч у постіль м’яку,
Боячись дикі трави прим’яти,
Берегла вона тишу крихку,
Присолоджену запахом м’яти.
Ранок стежку у травах шукав
І зненацька застиг у бентезі:
Гул почувся йому літака,
Жах усівся на кущик гортензій.
Враз ракети стріла вогняна,
Розчикрижила навпіл небо –
То Вкраїну гвалтує війна,
У зажуру вдяглися верби.
Але нас уже не залякать –
Ціни знаємо волі і хліба.
Воювати нам теж не звикать –
Перевірено це у віках.
Кожен воїн святий, хоч без німба.*
28.07.2022.
* – Німб (від лат. nimbus — хмара), гало, ореол — коло, круг або сяйво, що оточує голову особи в релігійному мистецтві. Слугує для вказівки на святість цієї особи.
Ганна Верес Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954998
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.07.2022
автор: Ганна Верес