О, мій язиче, друже,
Життя твоє не дуже
Було легке. Я знаю
І щиро співчуваю.
Ну, що вже тут казати:
Не можу я запхати
Тебе, мій любий друже,
За зуби. Це не гоже,
Щоб ти сидів у роті,
Як жаба у болоті.
Все. Досить голосити.
Не слід когось ганьбити.
Не слід розумним бути -
Сміятимуться люди.
Тебе я знаю добре.
Ти, мій язик, хоробрий.
Та інколи буваєш
Нестримним. Не вгаваєш.
Мій Боже, милий Боже,
Язик бува ворожим.
У ці криваві днини
У рідній Україні
Він, капосний, скрекоче,
В тюрму, дурненький, хоче.
І через це по пиці
Дадуть старій дівиці.
Язиче мій, язиче,
Ти знов біду накличеш.
Напевне, варто нині
Нам жити на чужИні.
Не знаю інші мови,
Не вестиму розмови
І буду там я радо
Тебе не розпускати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954770
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.07.2022
автор: Leskiv