Ввижається: народ стоїть в Почайні,
Щоб Володимир на добро хрестив.
У Божій ласці день цей незвичайний,
Молитва досягає висоти.
Каплиця древня, зведена для таїнств,
Смиренням сповнить, змиє лютий гнів.
Онук княгині Ольги твердо знає:
Не місце тут для ідолів-богів.
Зійшла на землю віра православна,
Хрещатикове било джерело.
Набожні діти в Україні здавна,
Багато поколінь в Хресті зросло.
Кріпить державу віра невгасима
(Сьогодні – так важливо, як тоді!)
Зміцни нас, Воже! Дай нелюдську силу
Відстояти звитяжно рідний дім.
Припхався в край апостольської віри
Служитель пекла, як вершитель доль.
Ми ж молимося Господу всі щиро:
Ти правити насиллю не дозволь!
До Перемоги зі знаменням хресним,
Ведуть стежки відважного бійця.
Всі віримо: зла сила скоро щезне!
Молімось, українці, до Творця!
…У Божій ласці день цей незвичайний.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954656
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.07.2022
автор: Білоозерянська Чайка