Впізна́єш? Ні. А я тебе? Не знаю.
Ми просто марили життям...
І грішно заздрили незграбним,
Що їх любов належала рокам.
Ми прославляли сміх і навіть радість -
Боялись сум приворожить.
І не кажіть, що то є слабкість -
Ду́ші жартом якось зшить...
А ми наївно усміхались
Замість того, щоб любить...
Так ніколи й не зізнались,
Що нам пече, горить, болить...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954645
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.07.2022
автор: Тетяна Білогай