Коли людина з совістю не дружить,
То й милосердя із душі втіка,
А проростає скупість і байдужість.
Винна сама вона, чи доленька така?
Персоні цій усюди не комфортно,
І друзі обминають теж її.
Найбільше ж насторожує аморфність,
Хоч звички теж не кидає свої.
Сімейний віз важко тягти з такими,
Бо злагоди – ні в діях, ні в словах.
Стають вони і злими, і сумними,
Тому і щастя мимо проплива.
19.06.2022.
Ганна Верес Демиденко.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954502
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.07.2022
автор: Ганна Верес